Автостради ми пливемо у потокі машин,
Що втратили, заклеїли і живемо з цим.
Тут непередко сам собою про усе говорив,
Що не счув свій власний рим, дощу знов розвалив.
Те, що маєм, не цінуєм і чут треба не стиск,
Який щастя не будує, завжди спалиш мости.